Члени Ради суддів України на своєму засіданні 23 вересня 2011 року обговорили питання та прийняли правову позицію на запит судді Конституційного Суду України Михайла Гультая щодо офіційного тлумачення поняття «щомісячне довічне грошове утримання», що зазначається в підпункті «е» підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України.

Відповідне конституційне подання ініційоване Верховним Судом України щодо того, чи слід вважати, що під терміном «щомісячне довічне грошове утримання» розуміється як щомісячне довічне грошове утримання, котре отримують судді у відставці, так і щомісячне грошове утримання, що виплачується суддям, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді?

Підставою для цього конституційного подання є нагальна потреба неухильної реалізації його норм підчас виконання Державного бюджету України на поточний рік у частині забезпечення державою соціальних прав і гарантій суддів України як громадян України. Необхідність офіційного тлумачення обумовлена нечіткістю розкриття змісту складових поняття «щомісячне довічне грошове утримання».

Зокрема, Рада суддів України відзначає: «З аналізу конституційного подання вбачається, що відповідь на зазначене питання слід надати в аспекті тлумачення поняття «щомісячне довічне грошове утримання» при офіційному тлумаченні положення підпункту «е» підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Кодексу від 2 грудня 2010 року №2755-6.

Наведений у конституційному поданні лист Державної податкової адміністрації України від 14 березня 2011 року № 5013/6/17-0715, виданий у формі податкової консультації відповідно до статті 52 Кодексу, де щомісячне грошове утримання судді, який має право на відставку, та продовжує працювати на посаді судді, віднесено до інших доходів, зазначених у пункті 164.2.18 пункту 164.2 статті 164 Кодексу, що включаються до його загального місячного оподаткованого доходу, доводить нагальну потребу в тлумаченні терміну «щомісячне довічне грошове утримання». Виходячи зі змісту вказаного листа щомісячне грошове утримання судді повинно оподатковуватися. Це, в свою чергу, вплине на зниження й обмеження гарантій матеріального та соціального забезпечення суддів та призведе до суттєвих диспропорцій у матеріальному забезпеченні суддів судів різних рівнів. Такі обмеження суперечать статтям 22, 126, 130 Конституції України.

Протягом 2011 року питання призначення щомісячного грошового утримання суддів регулювалося постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів». Відповідно до пункту 3-1 вказаної постанови судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату та щомісячне грошове утримання у розмірі 100 відсотків, судді Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів – 50 відсотків передбаченого законом щомісячного довічного грошового утримання, належного їм у разі виходу у відставку. Таким чином, застосований у вказаному пункті постанови Кабінету Міністрів України термін «щомісячне грошове утримання» тотожний терміну «щомісячне довічне грошове утримання».

З 1 січня 2011 року набрав чинності новий Кодекс, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні (частина перша статті 1). Податок на доходи фізичних осіб відповідно до підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Кодексу належить до загальнодержавних податків. Згідно з пунктом 5.2 статті 5 Кодексу у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Розділ четвертий Кодексу регулює порядок справляння податку на доходи фізичних осіб. Доходи, що не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу визначені статтею 165 Кодексу. У підпункті 165.1.1 пункту 165.1 вказаної статті передбачено доходи, що не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. До них у підпункті «е» віднесено суму пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, отриманих платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом. Перелік доходів, наведений у підпункті 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Кодексу не є вичерпним, про що зазначено в самому підпункті. Визначаючи даний перелік законодавець зазначив «у тому числі (але не виключно)».

Відповідно до статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов’язковою умовою набуття права судді на одержання щомісячного довічного грошового утримання є досягнення суддею стажу роботи понад 20 років. Тому, Рада суддів України погоджується з позицією Верховного Суду України, висловленою у конституційному поданні, що щомісячне грошове утримання судді, який продовжує працювати, не є складовою заробітної плати та не може включатися до бази оподаткування як частина заробітної плати. Правова природа цієї виплати аналогічна соціальній виплаті, котру отримує будь-який громадянин України в разі досягнення ним пенсійного віку та за наявності відповідного страхового стажу. Виплата щомісячного грошового утримання суддям, які працюють, характеризується наявністю в судді права на відставку, тобто права на отримання щомісячного довічного грошового утримання. У разі виходу такого судді у відставку, він отримуватиме щомісячне довічне грошове утримання незалежно від того, чи буде він працювати (крім випадку припинення відставки). У разі припинення відставки, у зв’язку з призначенням чи обранням суддею, виплата щомісячного довічного грошового утримання припиняється, але поновлюється виплата щомісячного грошового утримання, яке дорівнює щомісячному довічному грошовому утриманню.

          Вищезазначене доводить, що доходи у вигляді щомісячного грошового утримання судді, який має право на відставку та продовжує працювати на посаді судді, входить до переліку доходів, визначених статтею 165 розділу 4 Кодексу. Так, відповідно до абзацу п’ятого пункту 7 Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності суддів, які працюють. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. У абзаці п’ятому пункту 8 цього ж рішення зазначено, що особливий статус судді, гарантії його незалежності визначаються Конституцією України і законами України, що виключає обмеження законодавчо встановлених гарантій статусу судді або зниження їх рівня. Будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя і права громадян на захист прав і свобод незалежним судом. Так, однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня.

Рада суддів України вважає, що поняття «щомісячне грошове утримання» та «щомісячне довічне грошове утримання» є тотожними. Під терміном «щомісячне довічне грошове утримання» в контексті підпункту «е» підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Кодексу слід розуміти і щомісячне грошове утримання, котре виплачується суддям, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді.